Педагогічна ідея
Моя педагогічна ідея — це те зернятко-слово, що формує особистість як носія українського менталітету:
Споконвіку було Слово,
Й було Слово в Бога.
Й було Богом святе Слово,—
Все постало з нього.(Д. Білоус).
Із цих зернинок – слів ми збираємо врожай культури мовлення. Щоб був врожай багатим і щедрим, треба викорінювати „бур’ян” з ниви, як писав Максим Рильський. Одну ниву я засіваю методами особистісно-орієнтованого навчання, щоб прищепити любов до рідної мови через створення оптимальних умов для розвитку особистості, розвитку творчих здібностей; я використовую принципи індивідуалізації навчання, щоб створити ситуацію успіху, довіру один одному, єдину логіку: учитель і учень; це орієнтування на конкретну особистість, самостійність судження, використання дослідницького, евристичного методів і спостереження. Другу ниву я засіваю зернятками, що розвивають культуру мовлення з її принципами нормативності, адекватності, естетичності, поліфункціональності.
Педагогічну ідею розвитку культури мовлення я розробляю, використовуючи місцевий говірковий матеріал на уроках, який дає можливість :
систематизувати лексичні і граматичні помилки, пов’язані з говіркою; зробити порівняльний аналіз літературної і діалектної мови; розкрити явища полісемії, антонімії, синонімії у місцевих говірках ; визначити спосіб творення лексем на позначення внутрішніх і зовнішніх рис людини; систематизувати стійкі вирази, що вживаються у місцевому мовленні; розвивати і збагачувати лексичний запас мовлення учнів; прищеплювати інтерес до рідної мови.
Упроваджуючи ідею розвитку в особистості культури мовлення, ми збережемо національні традиції українського народу з його плеканням культури мовлення, з його мовленнєвим етикетом. Бо ж , як говорив відомий український мовознавець В. М. Русанівський, „Людина створила культуру, а культура—людину”, а В.О. Сухомлинський про ввічливість говорив так: „Ми говоримо спасибі для того, щоб не стати ні вовком, ні ослом, ні безмозкою куркою…”.
У слові — інтелект і розум народу, його ідеали, його прагнення; з нього починається і закінчується духовне життя людини.
Мова—це сад, який треба вирощувати:
Не бійтесь заглядати у словник;
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
М. Т. Рильський, 1956, Київ.